Що таке виховання учнів?

У четвертому розділі Євангелія від Марка Ісус говорив про чотири типи людей і використав образ чотирьох зерен, щоб показати їхню відповідь на Євангеліє:

• Перше зерно одразу склювали птахи. Це люди, які чують Євангеліє й просто ігнорують його.
  
  
• Друге зерно впало на кам’янисту землю з тонким шаром ґрунту, а сильна сонячна спека змусила його відразу зів’янути. Це люди, які приймають Євангеліє, але швидко відступають через страждання та переслідування.
  
  
• Третє зерно впало серед тернів і бур’янів. Вони виросли й заглушили його ріст, тому воно не дало зерна. Це посередні християни, які приймають Євангеліє, але не зростають духовно. Чому? Бо їх відволікають життєві турботи, спокуса грошей та інші пріоритети й бажання.
  
  
• Четверте зерно впало в добрий ґрунт, зійшло, виросло й принесло врожай у тридцять, шістдесят і сто разів більший. Це люди, які приймають Євангеліє, зростають духовно й приводять інших до Христа, що веде до духовного примноження.

Ісус називав нових віруючих новонародженими. Незалежно від того, чи маєте ви власних дітей, усі ми знаємо: новонароджені немовлята потребують особистої турботи батьків або того, хто доглядає за ними, щоб зростати й залишатися здоровими. Так само кожен духовно новонароджений потребує духовного батька або матері, які особисто опікуватимуться ним один на один.

Нам і на думку не спало б залишити новонароджене немовля на лавці в парку напризволяще, сподіваючись, що воно саме отримає потрібне харчування й догляд. Проте церкви дуже часто саме так ставляться до своїх новонароджених християн. Вони сподіваються, що новий віруючий знайде друга, який відповість на його запитання; сподіваються, що в нього буде Біблія; сподіваються, що він навчиться щодня проводити час із Богом; сподіваються, що він навчиться молитися; сподіваються, що він навчиться знаходити духовні істини в Божому Слові; сподіваються, що він навчиться вивчати Біблію; сподіваються, що він запам’ятовуватиме Писання; і сподіваються, що він навчиться ділитися своєю вірою з іншими.

Під час Другої світової війни Доусон Тротман помітив: якщо він проводив час із новонаверненими особисто, відповідав на їхні запитання й допомагав розвивати навички духовного зростання, вони значно рідше поверталися до колишнього світського життя. Доусон просто прагнув стати духовним батьком для кожного новонародженого віруючого — образно кажучи, для кожної рослини: прибирати каміння, додавати ґрунту й допомагати зрізати терни та бур’яни, які заважали б духовному зростанню. Завдяки цій опіці один на один він побачив, що друге й третє зерно починали приносити плід, як четверте, примножуючись у тридцять, шістдесят і сто разів! «Інше зерно впало в добру землю, зійшло, виросло й дало врожай: одне — у тридцять, інше — у шістдесят, а ще інше — у сто разів більший» (Марка 4:8). Стратегія Доусона виявилася настільки успішною, що було засновано парацерковне служіння «Navigator».

Доусон просто наслідував приклад Ісуса, Павла та інших учнів. Ісус особисто опікувався Своїми учнями. У Марка 3:14 сказано: «Він поставив дванадцятьох, щоб вони були з Ним і щоб Він міг посилати їх проповідувати». Учні проводили час з Ісусом: не лише слухали Його навчання, а й дивилися та спостерігали, як Він служив. У Діях 4:13 релігійні керівники дивувалися здібностям і сміливості двох чоловіків без освіти — Петра та Івана. Вони почали розуміти, звідки це взялося: і Петро, й Іван «були з Ісусом».

Павло розумів важливість духовного батьківства. У 1 Тимофія 1:18 він пише: «Тимофію, мій сину». У 2 Тимофія 1:2: «Тимофію, моєму улюбленому синові…». А в 2 Тимофія 2:1: «Тож ти, мій сину, зміцнюйся в благодаті, що у Христі Ісусі». Якби ви могли запитати Тимофія про важливість духовного батьківства Павла, як, на вашу думку, він відповів би? Петро теж розумів важливість духовного батьківства. У 1 Петра 5:13 він пише: «…мій син Марко».

У 1963 році вийшла книга доктора Роберта Коулмана «Генеральний план євангелізму». Вона зосереджувалася на духовному батьківстві Ісуса щодо Його учнів. Нині це найпродаваніша книга про євангелізацію в історії.

Доктор Біллі Хенкс-молодший був першим стажером Біллі Грема, і протягом багатьох років Грем був для нього духовним батьком. Біллі Грем справив глибокий вплив на життя доктора Хенкса. Відвідуючи євангелізаційні кампанії в різних країнах світу, Біллі Хенкс дедалі гостріше усвідомлював: тисячі духовно новонароджених не мають нікого, хто особисто опікувався б ними, відповідав на їхні запитання й допомагав розвивати навички духовного зростання, щоб вони могли самостійно живитися Божим Словом і духовно зростати.

У відповідь на цю потребу в 1972 році Біллі заснував Міжнародну євангелізаційну асоціацію (The International Evangelism Association). Він вирішив служити всередині церкви, а не поруч із нею, показуючи церквам, як практично готувати духовних батьків і матерів до опіки над кожним духовно новонародженим, який потрапляє під їхню турботу. Він також прагнув допомогти семінаріям показувати пасторам, як готувати духовних батьків і матерів, коли вони розпочинають служіння в помісних церквах по всьому світу. Бог благословив його зусилля, і нині Міжнародна євангелізаційна асоціація є найбільшим у світі видавцем матеріалів для виховання учнів.

Упродовж років цю особисту духовну опіку один на один називали наставництвом, учнівством у майстра, духовним батьківством та іншими словами. На початку 21-^го століття доктор Крейґ Блейзінґ, проректор Південно-західної баптистської богословської семінарії, почав уживати термін «виховання учнів» для позначення цього особистого духовного батьківства один на один, на відміну від терміна «учнівство», яким позначали християнську освіту загалом. Тепер цей біблійний термін — «виховання учнів», оснований на Матвія 28:19, — широко вживають у всьому світі, говорячи про духовне батьківство один на один для нових віруючих і членів церкви, які духовно зростають.